Уходят наши близкие, друзья,
Оставив нам обугленные чувства,
И учимся нелегкому искусству
Все принимать, что даст Его рука.
Уходят... угасает пламя свеч...
Застыло время, затихает звон...
Жизнь тенью ускользает, будто сон,
Не назначая смерти даты встреч...
Внезапно обрывается стезя,
Освобождаясь от земного плена
К Создателю миров и всей Вселенной
Взмывается прощенная душа.
Уходят... всколыхнув воспоминания,
Оставив в сердце боль и слёзный ком,
Но есть ещё надежда под Крестом
На Царство, где не будет расставания...
Уходят, продолжая дальше быть,
Не изменить назначенные сроки...
И изучаем сложные уроки:
Как без любимых научиться жить...
Ирина Чепелюк,
Ванкувер, США
“Ты всегда около, милосердный в жестокости, посыпавший горьким-горьким разочарованием все недозволенные радости мои, — да ищу радость, не знающую разочарования. Только в Тебе и мог бы я найти ее, только в Тебе, Господи, Который создаешь печаль в поучение, поражаешь, чтобы излечить, убиваешь, чтобы мы не умерли без Тебя.” Аврелий Августин
Прочитано 7001 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Что тебе пожелать? - Лариса Зуйкова Когда я подарила это стихотворение одной моей неверующей знакомой на день рождения, она сказала своей подруге - Лариска мне ничего не пожелала!
